Струнами душі...

Не рви мені серце, не край мою душу,
бо я на межі і приховувать мушу:
свої хвилювання,емоції, сльзи,
і хочу втекти від цих буднів і прози!

Всміхнися, як ти тільки можеш всміхнутись,
щоб хвилею щастя ураз огорнутись,
зігрій теплим словом і дотиком ніжним
і, щоб в почуттях, чимсь повіяло свіжим!

Мені вистачає агресії ззовні,
в сім'ї розуміння ціную і спокій.
Навчись пробачати і біль відпускати,
бо кожен сам шлях має свій прокладати.

Батьків, сестру й брата і , навіть, дитину
не можна обрати як друга, машину.
Якщо не в строю - тебе всі забувають,
лиш рідні в усьому завжди співчувають.

Хай кожен свій хрест по життю несе гідно,
а ми залишаймось турботливі й рідні.
У кожного правда своя і єдина,
в нас різні шляхи, та одна ми родина!!!

                           19.03.2016                   АВТОР: НАТАЛЯ КУШНІР