Есе "Мово моя солов’їна"

Мово, ти для мене диво! Серцем і душею я вивчаю тебе ще змалечку, але так і досі не пізнала всієї твоєї краси та величі. Коли матуся співала мені пісні, я слухала їх із захопленням, замислювалась над кожним словом. А воно оживало мелодією бурхливого водоспаду, тихим квилінням пташок у вирію, ревом громів, журливим співом кобзаря…

Мово, ти, мов бездонна скарбниця золота та срібла… Золото – то слова…

За все життя людина не здатна вивчити тебе досконало, бо ти весь час у русі, у зміні. Я пишаюся тим, що я українка, що я володію українською мовою, мовою своїх предків, мовою своїх нащадків, адже існування нашої мови – вічне!

Д. Маркова